Лексичне багатство та індивідуальність мовного стилю Івана Карпенка-Карого в листах до дітей

Лексичне багатство та індивідуальність мовного стилю Івана Карпенка-Карого в листах до дітей

Інтерес дослідників до епістолографії – листування приватного характеру, має історико-культурне значення для українства. З листування більше ніж з художньої творчості можна уявити образ видатної людини, адже листи відображають життєві переконання своїх авторів, їхній досвід, світогляд, професійну зайнятість, ставлення до професії, інтимні, батьківські, синівські почуття, естетичні погляди та політичні переконання.

Аналіз листів до дітей дає можливість виявити індивідуальні риси адресанта, його ставлення до адресата/адресатів. Залишаючись фактом приватного життя своїх авторів, листи культурних діячів часто стають фактором культурного життя нації.

Справжнє захоплення викликає листування видатного українського драматурга кінця XIX – початку XX століття Івана Карпенка-Карого з дітьми.

29 вересня 2025 року видатному драматургові Івану Карпенку-Карому виповнилося б 180 років з дня народження.

«Літературна моя праця, хоч, може, вона й не дуже гарна, а все ж для такої бідної літератури, як українська література, була б корисна» - (лист до Назара Тобілевича, лютий 1899)

У часи застою в деяких його творах помічено «ідейну недолугість і безнадійну плутанину в політичних оцінках». Отже, об'єктивні оцінки, у тому числі й до якості драм, глибокий національний контекст ми знаходимо в листах драматурга до дітей, які мають унікальний національно-патріотичний потенціал:

«Горе наше, що не маємо ще сильної інтелігенції, що ще багато людей лічать нашу мову мужицькою і соромляться скрізь нею говорить; а вона ж дзвінка, а вона ж красна і блискуча, тільки треба уміть нею користуватись; джерело, з котрого тече ця мова, чудове і величезне – це 30 мільйонів народа, який, правда, ще не знає, хто він, але дізнається!» (лист 128 до Ярини й Марії Тобілевичів)

Дослідження епістолярної спадщини

Дослідниками опрацьовано епістолярну спадщину Тараса Шевченка, Пантелеймона Куліша, Лесі Українки, Олександра Довженка, Івана Карпенка-Карого. Проте в лінгвістичному аспекті листи Івана Карпенка-Карого не досліджувалися, а скоріше в літературно-творчому.

У цілому листування Івана Карпенка-Карого є цікавим матеріалом з тих позицій, що в ньому відображено ті умови, у яких творилася й розвивалася наша культура в кінці ХІХ століття та на порубіжжі віків.

Одним з останніх досліджень про листування Івана Карпенка-Карого є вступна стаття Світлани Бронзи до видання 2012 року "Невідомий Іван Тобілевич (Карпенко-Карий): листи, п'єси", у якому опубліковано зразки (201) офіційного й приватного листування. Це найповніша збірка листів автора.

Листи до дочок

Інтимізація мовлення найбільше проявляється в листах батька до дочок Ярини (Орисі) й Марії. Слова, якими наповнені ці листи, зворушують безміром батьківської любові, ніжності, замилування.

У звертаннях батька, у використанні етикетних формул найповніше відбивається широкий спектр рис, що характерні тільки цій особистості (батька), виявляється індивідуальний спосіб спілкування:

• "Мила моя, дорога дитино - Марійко! Я, мама і Орися цілуємо тебе!" (лист від 27 грудня 1900 року)
• "Ти вчися добре - і ми благодарим Бога за його милость до нас" (лист від 27 грудня 1900 року)
• "Кохана моя дитино Марусю" (лист від 4 травня 1901 року)
• "Дорога моя кохана дитино, люба Марусечко!" (лист від 1 серпня 1901 року)
• "Дорога моя, мила дитино, Маруся моя кохана!" (лист від 10 січня 1902 року)
• "Любі, кохані діти мої" (лист від 24 липня 1902 року)
• "Любі кохані дітки, Ярино і Маріє" (лист від 19 жовтня 1902 року)
• "Любі мої діти, пташенята мої кохані" (лист від 27 жовтня 1902 року)
• "Посланіє до моїх любих, коханих дітей" (лист від 9 липня 1903 року)

У кожному з листів до дітей помітний такий потужний пласт лексики, що засвідчує батьківську любов, їх неможливо читати без зворушення:

"Любі мої, кохані діточки Ярино і Маріє! З Новим Роком! Пошли вам, Господи, здоров'я, а при цьому легше працювать, а праця дасть задоволення, а задоволення - щастя. Дай же, Боже, вам усього того, що веде чоловіка до щастя!" (лист від 7 січня 1904 року)

Зафіксовані в листах лексеми, словосполучення й фразеологізми та детальний їх аналіз дають підставу стверджувати, що автор листів вживає народнорозмовні лексико-фразеологічні засоби, що свідчить про глибоке володіння ним місцевим народним варіантом мовлення.

Листи до синів

Окремої уваги заслуговують листи Івана Карпенка-Карого до синів, зокрема до Назара, з яким у батька склалися більш довірливі стосунки.

Помітною ознакою листів до сина є відсутність вітальних етикетних формул і виразно діловий стиль епістолярії. Початок листів позбавлений будь-якої сентиментальності, а містить спонтанний перехід до важливих сімейних повідомлень:

• «2 декабря з батьком був легкий старческий удар» - лист від 3 лютого 1903 року
• «Із Києва ми додому не поїдемо, бо заключили на весь піст… контракт» - лист від 2 лютого 1901 року
• «Ми вже два місяці в Криму» - лист від 27 жовтня 1899 року
• «От ми вже й на хуторі. Тут тихо-тихо, особливо… після того сильного галасу, який щоденно йде в Одесі» - лист від 25 лютого 1898 року

Такий початок листів помітно відрізняється від сентиментальних початкових формул у листах до дівчат. Це не просто гендерний підхід, а цілком інша батьківська тактика щодо виховання синів.

«…Молодому чоловікові, студенту, обов'язково треба, крім спеціальної науки, винести з школи чесні погляди на свій народ… Зо всіх існуючих теорій молодий чоловік повинен взять в основу життя ту теорію, котра найбільше проводить ідею любові, ідею щастя, ідею економічного благосостоянія свого народу» - лист від 15 березня 1898 року

У листах драматурга й батька широко використовуються фразеологізми, як важливі компоненти лексичної системи і як невід'ємний атрибут індивідуального мовлення драматурга.

Як людина високої мовної культури, Іван Карпенко-Карий уміло й доречно використовує фразеологізми для ілюстрації думки, для передачі іронії. Чимало фразеологізмів містять апеляцію до Бога, його опіки й оборони.

Висновок

Із мовних багатств, стилістичного розмаїття автор обирає найбільш душевний стиль - різновид розмовного - епістолярний.

Сучасним батька, як і батькам майбутнім, раджу читати листи видатного митця, Батька, чиє слово є свідченням високих стосунків у сім'ї і може стати порадником для формування стратегії й тактики сімейного виховання.

Дарина Самогородська