Ретроспектива

Рубрика «Ретроспектива» введена до оновленої газети на прохання читачів, для того, щоб згадувати наші щасливі й успішні дні, повторювати імена й дати, називати давніх друзів і дорогих людей – колишніх учителів, учнів, тих, хто розгойдував ліцейську колиску на початку становлення закладу й давав політ випускникам. У цьому числі газети згадуємо крилату дату – 20 річницю Ліцею.

Нам двадцять років. За нами неповторних двадцять літ...

У такі дні хочеться оглядатися назад на те, що зроблено, що пережито, що створено руками й розумом колективу, хочеться згадувати, зі смаком і втіхою повторювати імена — вчителів, учнів, гостей, друзів — усіх, хто доброзичливо й вірно супроводжував нас на цьому шляху, що вимірюється не кілометрами, а роками та тим метафоричним пудом солі, який ми разом з'їли.

Ніхто не зможе назвати усіх 996 випускників із 18 випусків від 1998 року, але ми знаємо й пам'ятаємо їх усіх, їх, громадян України й світу. Колись, у 2000 році, ми малювали карту, на якій зазначили міста України, де навчалися наші перші випускники: Вінниця, Житомир, Харків, Чернігів... А тепер географія розширилась настільки, що наших учнів немає хіба що в космосі. Але, можливо, це не назавжди, бо невситимий розум наших випускників, їхні досягнення відомі в Європі, бо їх запрошують працювати до університетів Швеції, Фінляндії, Франції... Та де б не були, ми віримо, що, як і ми, вони намагаються робити світ кращим, гармонійнішим. Однак не в тому заслуга ліцею, що ми готували громадян для цілого світу, а в тому, що вчили їх любити Україну, де б вони не були в широкому світі. Дорогі випускники, саме Україна найбільше потребує вашого розуму, таланту й знань, віддавайте їй те, що взяли, збільшуючи й збагачуючи взяте своїм юначим інтелектом.

Шановні вчителі. Зроблене вами важко піддати обрахункам. Як не мають ціни мистецькі шедеври, так є безцінним усе те, що творите ви своїм щоденним трудом. Ліцей без вас не був би тим, чим він став в Україні й у державі. Ліцей — це не стіни, а люди. Велич учителя в тому, що він є опорою найбільшого винаходу людства — освіти. Якщо стіни школи обмежують простір, то ви відкриваєте цей простір своїм учням і показуєте, який великий світ, який багатий, різноманітний і цікавий для допитливого розуму й пристрасного юного серця. Нехай ніколи не висохне джерело вашого натхнення й ще десятки поколінь спраглих приходять до нього напитися.

Школа — це майбутнє. Немає в суспільстві нічого стабільнішого за школу, а ми провідники її, вибрані люди, посланці вищих сил, нам доручено стояти коло колиски майбутнього. Будемо відповідати високому покликанню й високій місії у стінах нашого ліцею, у житті, у роботі, у гармонійному ладі наших думок і дій.

Хочеться називати імена друзів, і ми їх назвемо: Олійник Олександр Борисович, Петрик Юрій Федорович, Мороз Петро Микитович, Калачов Валерій Октябринович, Савчук Валерій Євгенійович, Леонтьєв Євгеній Анатолійович, Якушев Едуард Федорович, Терехова Ольга Олександрівна, Дерун Анатолій Андрійович, Бур'янов Віктор Григорович, Перепелиця Дмитро Михайлович, Бреславець Сергій Володимирович, Самарський Микола Іванович, Чаус Іван Володимирович, Голос Федір Анатолійович.

Усіх тих, хто брав близько до серця кожне хороше починання на цьому шляху, не назвемо, але знайте: ми нікого не забуваємо, і кожен ваш вклад у розбудову нашої спільної справи — ліцею — безцінний.

Зі святом вас!

Михайло ЯРЕМЕНКО