Буковель: репортаж із «залізної зміни»

День 1

Усе почалося на Київському вокзалі, тут зібралася талановита молодь з усієї України. Нас зустрічають волонтери проєкту, видають форму та оголошують команди. Ми стали частинкою неперевершеної команди № 5, яку назвали «Залізні синяки». Така назва зумовлена кольором нашої зміни – синім. Нашим супроводом стали неймовірні Валерій, Валерія та Богдан (Валєрка, Лєрка та Бодя).

Під час першої промови нас відразу попереджають, що «Залізна зміна» – це не відпочинок. Цей проєкт створений з метою розвитку молоді України, розкриття нових талантів, заклику лишатися на Батьківщині, тому тут ми будемо працювати задля розширення свого кругозору весь час. Також варто зазначити, що наша зміна була міжнародною, тобто до нас ще доєднаються українці, які виїхали через початок повномасштабного вторгнення. Для частини дітей це їхнє перше повернення в Україну.

Наступна локація – музей науки і техніки «Експериментаріум». Тут ми знайомимося з практичним доведенням законів фізики та хімії, досліджуємо можливості власного тіла й просто насолоджуємося часом разом.

Далі ми повертаємося до вокзалу, для нас виділена окрема зала. Перший спікер (їх буде дуже багато) – Шаркий Ярослав. Це колишній військовослужбовець, який після бойового поранення не просто не опустив руки, а став спортсменом. Він є учасником Ігор Нескорених та Invictus Games. Кожен охочий міг ставити питання, це не була лекція, це живий діалог, де обидві сторони хочуть дізнатися нове.

Наступний спікер – Павло Текучев, молодий український актор, який підкорив серця глядачів своєю майстерністю в багатьох екранізаціях. Особливу увагу Павло приділив новому фільму "Вічник", у якому його роль була головною. На цій зустрічі ми мали змогу познайомитися із особливостями кіноіндустрії, наживо спілкуючись із людиною такої професії. Ця аудієнція не лише принесла задоволення, а й користь – ми отримали поради щодо страху сцени та виступів, як з цим боротися тощо.

Потім організатори пригощали нас смачною піцою. Під час цього учасники проєкту мали змогу ще більше познайомитись один з одним. Далі кожна з команд розташувалась у вагони і ми рушили до села Яблуниця, яке знаходиться неподалік Буковелю.

День 2

Другий день розпочався із лекції «Ореста» – учасника бойових дій, військового фотографа та колишнього військовополоненого. Його компанію доповнила Валерія «Нава» — журналістка, поетеса, військовослужбовиця. Їхня доповідь була присвячена Азовсталі та особливостям їхньої роботи: Орест розповідав про фотографію як спосіб візуального вираження, а Нава – про письмо як засіб словесної інформації. Крім цього, команди отримали перше завдання: за 30 хвилин ми мали зробити фотоколаж та написати мінітвір на тему "Єдина Україна". Це завдання дало змогу нам об'єднатись та показати, хто на що здатен. Після цього Орест з Навою оцінювали роботи кожної команди та визначали призерів.

На цьому насичений день тільки набирав обертів. Наступним був тімбілдинг – інтерактив між усіма учасниками, щоб взаємодіяти не лише зі своєю командою, а й з іншими. Буду відвертою: спершу мені це здалось дещо дивним. У нас були різні завдання: наприклад, знайти людину, у якої з тобою однаковий зріст, розмір ноги, або поспілкуватися з тим, кого бачиш вперше, тощо. Але згодом я зрозуміла, що це дійсно цікавий спосіб пізнати нових людей.

Далі у нас була історична лекція з Ігорем Якубовським. Він розповідав про розвиток українського національного руху крізь десятиліття. Це дало змогу учасникам критично проаналізувати дії радянської влади на теренах України, а одинадцятикласникам, як-от нам, – можливість пригадати деяку інформацію, необхідну для НМТ.

Наступним був спорт на вибір, кожен із яких мав на меті ще більше зблизити учасників команд, і, я вважаю, йому це вдалося. Умови готелю були ідеальними для кожного виду спортивної діяльності, тому я впевнена, що кожен із користю та цікавістю провів свій час. Можна було помедитувати на йозі, пограти у волейбол чи баскетбол, позайматися у тренажерному залі або залі для боротьби, а також – потанцювати.

Останньою активністю за цей день була зустріч із Анною Тульєвою – блогеркою, телеведучою «Євробачення» та співачкою-початківцею. Завдяки її доповіді, ми дізнались більше про «Євробачення» як загальноєвропейський конкурс, а також про Нацвідбір, який відбувається безпосередньо в Україні. На завершення пані Анна ощасливила нас виступом із власними піснями. Атмосфера була неймовірною.

На завершення кожного дня команди збирались на так звані «свічки» – збір всієї команди в одній кімнаті, аби поділитись загальними враженнями про день та просто поспілкуватися.

День 3

Третій день був особливим, адже це були роковини повномасштабного вторгнення, тому, відповідно до такої дати, активності у нас були належними.

Перш за все у нас була зарядка, аби енергійно увійти в цей день. Далі була зустріч з Масі Найєм – українським адвокатом афганського походження, який втратив ліве око та нюх унаслідок поранення. Присутність Масі саме в цей день була символічною, а його розповідь про власне життя стала прикладом незламності. Опісля він давав відповіді на різні запитання. Нам сподобалась легкість, із якою він спілкувався та його здатність підтримувати позитив, незважаючи ні на що. Упевнена, що зустріч із ним змотивувала кожного рухатися далі, попри невдачі.

Далі в кожного з нас була можливість показати свої творчі здібності: ми виробляли колажі з глянцевих журналів, розфарбовували білі футболки на згадку про такий проєкт та людей навколо, вчились акторської майстерності та розвивали навички імпровізації в комунікації з людьми, що було неймовірно корисним.

Також нас ознайомили із закладом вищої освіти «Київська школа економіки»: його спеціальностями, викладачами, можливостями для вступу, подальшого працевлаштування тощо. Думаю, це було цінним для учнів, які ще визначаються зі своєю майбутньою спеціальністю.

Наступними для нас були три години тактичної медицини, де ми практикувалися надавати першу медичну допомогу, СЛР, зупиняти кровотечу за допомогою тампонування та турнікету. Викладачі були майстрами своєї справи і чудово комунікували з нами.

У перервах між активностями кожна з команд мала репетиції власного виступу до вечора талантів.

Перед загальною свічкою нас зібрали у великій залі задля перегляду фільму, присвяченого Андрію Кузьменку – лідеру гурту «Скрябін», – «Я, Побєда і Берлін». На свічці ми обговорювали цю кінокартину й особистість Кузьми.

День 4

Четвертий день був ще більш насиченим, нас чекала подія, до якої ми готувалися весь час – шоу талантів.

Але спочатку була лекція з підприємцем Антоном Садиком. Він розповідав про бізнес загалом та про те, як можна його заснувати в сучасних умовах економічної ситуації в Україні. Його поради були не лише для майбутніх бізнесменів, а й для працівників загалом: які характеристики має мати людина в робочому соціумі.

Далі в нас була нагода обрати спікера серед трьох підприємців. Ми обрали Віталія Лубінця, який є засновником WinWin Club. Його промова була дещо схожою на попередню, але він зосередився більш на технологічному розвитку, а саме: на тому, як штучний інтелект впливає на сучасний бізнес. Мені сподобались його прості пояснення та відкритість до наших питань.

Також ми познайомилися із компанією «Skyfall» – найбільшим підприємством із виготовлення дронів в Україні. Ми мали змогу побачити дрони наживо та почути інформацію щодо їхньої технічної побудови. Наприкінці нам влаштували вікторину, де ми могли виграти прапор, шеврони та фірмового котика (іграшку). Питання вікторини були присвячені дронам, їхнім функціям та можливостям.

Якщо другого дня в нас була змога поговорити з телеведучою «Євробачення», то вже четвертого дня ми побачили представників Нацвідбору-2026 – гурт «ЩукаРиба». Спершу вони виконали свої пісні в народному українському стилі, а потім наша зала перетворилась на справжній танцювальний майданчик: співаки показували фірмові рухи, а ми їх повторювали. Це була чудова можливість ближче познайомитися з українськими традиціями та відтворити їх самостійно.

І нарешті настав довгоочікуваний вечір талантів, на якому кожен проявив себе з різних сторін. Це було неймовірно: спостерігати за такою кількістю талановитої, обдарованої та енергійної молоді! Виступивши на сцені, починаєш розуміти, що її не варто боятись, а навпаки – прагнути більшого. Після вечора талантів нам влаштували дискотеку, яка доповнила цей прекрасний день ще кращими емоціями.

День 5

П'ятий день був підсумковим і розпочався із загальної свічки, аби поділитись враженнями про проєкт загалом, нашими побажаннями та, можливо, недоліками, які ми б хотіли виправити. Це була чудова нагода почути думки людей, які за ці дні стали майже рідними, деякі навіть пустили сльозу, зокрема, і ми.

Далі на нас чекав ярмарок, на якому найактивніші члени команди могли отримати мерчі «Залізної зміни»: футболки, чашки, прапори, шопери, й, звісно ж, смаколики. Для цього за всі досягнення й активності нам сплачували iron dollar.

Останніми спікерами стали Азовці, які були відкритими до кожного питання. Особливо мене вразили їхні історії з лінії фронту: про те, як в них з'явились позивні, про поранення та реабілітацію – не лише фізичну, а й емоційну.

Після цього ми збирали свої речі, попрощались із готелем і попрямували до Буковелю. Краєвиди сніжних Карпат заворожували око кожного. У Буковелі кожен мав змогу прогулятись та придбати сувеніри на згадку. І вже потім ми поїхали до вокзалу, де провели останній вечір разом.

Наступного дня, приїхавши до Києва, майже всі прощались зі сльозами на очах, адже ми відчули наскільки зблизилися за ці кілька днів. Цей проєкт дав можливість не лише познайомитися з новими людьми, а й відкрити себе як особистість, вийти зі своєї зони комфорту та проявити лідерські якості. Я пишаюсь, що в Україні існують такі організації, завдяки яким діти мають можливість показати свої таланти й реалізувати власні цілі.